Буває, хтось кинеться на амбразуру,
На себе силкуючись залп спрямувати,
Від вірної смерті когось врятувати.
Трапляється, люди з розгону та здуру
Під дружні овації пруться у жерла:
Їх мрія прославитись заживо зжерла.
А є ще десь хворі на голову душі,
Не їхнє це: з ближніми в злагоді жити,
За щастя їм в полум’ї сварок горіти.
Їм - мокро на морі, їм - сухо на суші.
Кругом – лиш запроданці і дилетанти,
З гнилою підкладкою всі варіанти.
.
Існують й умільці народного руху.
Вони геометрію вчили ретельно
Й старанно обчислюють де воно стрельне.
Нап’ялена маска високого духу,
За правду воюють до кутнього зуба,
Дебатами ж їхніми кормиться згуба.
Мораль до вірша? А немає моралі!
Якби ж ми хотіли на мир працювати –
У дотах старих поржавіли б гармати.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Вот сижу я опять... - Юстина Южная Это мой старый стих, но он до сих пор мне нравится.
Что бы не происходило в жизни, Бог может успокоить мятущееся сердце и дать покой.
"Спокойно ложусь я и сплю, ибо Ты, Господи, един даешь мне жить в безопасности". Пс. 4:9
"Напрасно вы рано встаете и поздно просиживаете, едите хлеб печали, тогда как возлюбленному Своему Он дает сон." Пс. 126:2
(Написано когда-то в девяностых...)
