Ты положил беззакония наши пред Тобою и тайное наше пред светом лица Твоего.
Все дни наши прошли во гневе Твоем; мы теряем лета наши, как звук.
Дней лет наших - семьдесят лет, а при большей крепости - восемьдесят лет; и самая лучшая пора их - труд и болезнь, ибо проходят быстро, и мы летим.
Опять звонят колокола, опять душа с земли ушла
Опять цепочка порвалась, опять по сердцу дрожь прошлась
Зачем живу, куда иду ? Я повторяю как в бреду
Хоть кто-то дайте же ответ : там только тьма и есть ли свет ?
Страшно, страшно мне ! Ох как страшно мне !
Всё ближе колокольный звон, проходит жизнь, как будто сон
Вот-вот проснусь и что тогда наступит вечная беда ?!
Постой душа, остановись. Бог, коль Ты есть, молю: явись
И шаг ступить я не хочу, пока ответ не получу
Страшно, страшно мне ! Ох как страшно мне !
Недолго ждал, почти тот-час раздался в сердце дивный глас
Родной ну разве Я молчу, Я в сердца дверь тебе стучу
Ты лишь открыть скорей реши – я ручку дёрнуть поспешил
Христос вошёл и выгнал страх ! Любовь, покой в Его руках
сергей рудой,
сша
55 лет христианин.
Пока горят мои глаза
Пока ещё дышу
Пока не высохла слеза
я для Христа пишу !
Прочитано 4391 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
